🌘 Тест на страх темряви (Ніктофобія)

Не знаю, як у тебе, але в мене в дитинстві було чітке правило: якщо вимикаєш світло — треба дуже швидко добігти до ліжка. І обов’язково заховати ноги під ковдру. Бо, ну… сам знаєш, хто там може схопити.

І ні, це не жарти. У багатьох людей навіть у дорослому віці залишається цей самий страх. Просто вже не стільки про монстрів, скільки про якесь невидиме напруження, коли темно. І здається, що в тій темряві щось є. Або хтось.

Я психолог. Не з тих, що «тричі на день медитація, п’ять книжок на тиждень і ніяких нічників». Я з тих, хто теж проходив через страх темряви. І часом — проходить досі. Саме тому я зробив тест на ніктофобію — не для галочки, а щоб допомогти таким самим, як і я.

Навіщо це тобі взагалі?

Щоб трохи краще зрозуміти себе, без фільтрів
Може, впізнаєш дещо знайоме й згадаєш, звідки це все пішло
Отримаєш кілька речей, які допомогли мені й моїм клієнтам
І, звісно, сам тест — простий і чесний

Окей, але що таке ця ваша «ніктофобія»?

Це коли темрява викликає не просто дискомфорт, а прям неспокій. Тривожність, напруження, навіть паніку. І ні — це не ознака «дурки». Це реакція нервової системи, яка в дитинстві навчилась, що «темно» = небезпечно.

У мене була одна клієнтка, Таня. 28 років, дизайнерка. Виглядала супер зібрано, поки не зайшла мова про ніч. Виявилося, вона не вимикає світло взагалі. І навіть у ванній — завжди щось горить. Ми з нею працювали кілька тижнів — почали з малого. А початок був саме з тесту. Бо треба знати, звідки ноги ростуть.

Тест (а як же без нього)

Все просто: короткі питання, відповіді — тільки для себе. Ніхто тебе не оцінює. Просто чесно відповідай — і дивись, як реагуєш.

І що з того всього?

Якщо твій результат показує, що страх сильний — це не привід лякатися ще більше. Це просто означає, що твоїй психіці потрібна турбота. Не «лікування», не «ремонт», а увага і підтримка.

Ось кілька порад, які реально працюють (перевірено мною, друзями, клієнтами):

Не борись з темрявою — краще домовся з нею. Почни з нічника.
Дихай. Повільно. Глибоко. Це простіше, ніж виглядає, і реально допомагає.
Розкажи комусь. Не тримай це все в голові. Писати або говорити — вже полегшення.
Не знецінюй. Це не «дурниця». Якщо відчуваєш — значить, важливо.

І ще одне — від мене

Ми часто думаємо, що маємо все тримати в собі. Але це фігня. Я бачив десятки людей, які соромились своїх страхів. І майже всі зітхали з полегшенням, коли нарешті казали вголос: «мені страшно». І темрява тоді ставала просто темрявою. А не чудовиськом під ковдрою.