Я пам’ятаю розмову з одним керівником середньої ланки — назвімо його Олексієм. Він управляв командою п’ять років, читав усіх класиків від Максвелла до Друкера, міг напам’ять цитувати принципи «servant leadership». А потім стався кризовий квартал. Два ключових спеціалісти пішли одночасно, дедлайн не рухався, клієнт тиснув. І Олексій… просто заблокувався. Не тому що не знав теорію. […]

Кілька місяців тому я сидів на нараді і спостерігав, як колега намагається щось пояснити, а всі навколо дивляться в телефони. Нікого не звільнили, ніхто нічого не порушив. Просто — ніхто не помітив. Або помітив, але не відреагував. Я теж не відреагував. І мені потім було незручно — не перед колегою, а перед собою. Ось звідки,