Ну от, знову день народження. І знову те саме: стоїш у магазині, дивишся на стелажі — і в голові каша. Роботи, машинки, конструктори, якісь планшети з мультяшками на коробці… Що з цього реально потішить хлопця, а що через тиждень осяде пилюкою на полиці? Я займаюся цією темою давно. Спілкуюся з батьками, слідкую за тим, що […]
Є імена, які не потребують пояснень — вони просто живуть поруч із тобою. Микола — одне з них. Водій автобусного маршруту, дід на лавці біля під’їзду. Я виріс з кількома Миколами поруч і ніколи особливо не замислювався, що стоїть за цим словом. Аж поки не почав серйозно займатися ономастикою — наукою про власні імена. Виявилося,
Одного разу я спостерігав, як двоє колег сварились через дрібницю на роботі. Одному — сорок шість, іншому — двадцять два. Вгадайте, хто вийшов із кімнати, грюкнувши дверима? Правильно, не молодший. Хронологічний вік і те, як людина насправді реагує на світ — це іноді зовсім різні речі. Тест нижче не про IQ і не про якийсь
Тест на ментальний вік: скільки років вашій душі насправді? Читати далі »
Знаєш це відчуття, коли стоїш посеред магазину іграшок, дивишся на три стелажі з усяким добром — і повний ступор? Я знаю. Бачив таке сотні разів. Люди пишуть мені: «Дочці п’ять, не знаю що брати, вже третій магазин». Або от інший варіант — купили щось «гарне», прийшли на свято, а дитина відклала за п’ять хвилин і
Колись, іще працюючи над великим довідниковим проєктом з ономастики, я натрапив на цікаву закономірність: імена, що мають чітке, майже жорстке значення, — «переможець», «захисник», «непохитний» — виявляються найбільш живучими впродовж століть. Вони не потребують виправдань. Вони просто є. Микита — саме таке ім’я. За ним стоїть не легенда і не міф, а конкретне грецьке слово.
