🐶 Тест на страх собак (Кінофобія)

Було діло, стою я якось біля магазину, їм булочку з сиром, а тут — як рвоне гавкіт з-за рогу! Мене аж підкинуло. І знаєте, це не про “ой, несподівано”, це прям тілом пройшло: холод в спині, серце — десь у горлі. І хоч я вже дорослий мужик (ну, принаймні з вигляду), але страх собак іноді підкрадається як та баба з лопатою в дворі — тихо, а потім БАЦ. Якщо ти читаєш це — значить, тобі ця тема, мабуть, теж не чужа.

Далі буде невеличкий тест. Але спочатку — трохи балаканини. Чому? Бо ми ж люди. А тест — штука корисна, от серйозно. Він допоможе хоча б розібратись: це просто неприємна звичка шарахатись від гавкання, чи справжня кінофобія. Бо, ну, іноді ми звикаємо жити з якимись штуками і навіть не помічаємо, як вони нас тримають за горло (фігурально, але таки тримають).

Що дасть вам ця стаття:

Дізнаєтесь нове про себе
Зрозумієте, як працює страх собак
Отримаєте поради, як з цим жити
Пройдете тест, створений на основі досліджень

Про тест на страх собак: навіщо взагалі це все

Кінофобія — це, ну, такий собі термін, але звучить наче діагноз з серіалу. Насправді це просто страх собак, але не просто «ой, не люблю гавкіт», а такий, що життя ускладнює. Наприклад, не можеш пройти повз двір, де сидить доберман (а іноді навіть чихуахуа, не смійся, я бачив таке). І оця штука — вона реально виснажує. Ти ніби живеш нормально, але ні — обхідний шлях, тривога, а може, ще й сором, що “ну як це, я ж дорослий”

Я провів цей тест на купі знайомих (так-так, офлайн, з кавою і балачками), і багато хто раптом зізнавались: “та я думав, це у всіх так”. А потім виявлялось — ні, не у всіх. І є способи, як це полегшити. Не завжди “вилікувати”, не обіцяю, але точно можна жити спокійніше.

До речі, психолог Ганс Айзенк колись писав, що багато наших фобій — це не просто страх, а реакція тіла, що йде поперед думки. Тобто ще нічого не трапилось, а організм уже: “ТІКАЙ!” Ну, прикольно ж, правда? Але й трохи сумно.

Що робити з результатами (поради від людини, не з підручника)

Окей. Якщо в тебе більшість відповідей — варіанти В або Г, то, схоже, кінофобія у тебе справді є. Не соромно. Це нормально. Мозок так себе захищає. Просто, блін, іноді він перегинає.

Що можна робити? Ну, по-перше — визнати. Це вже пів справи. По-друге — подумати: “А що саме мене лякає?” Великі собаки? Звук гавкоту? Страх укусу? Це різні штуки, і з кожною можна працювати окремо.

Я, наприклад, почав з того, що просто дивився ролики з собаками. Без звуку. Потім зі звуком. Потім у дворі попросив сусіда вийти з лабрадором, і просто стояв поруч. Пітнів — капець. Але поступово, реально поступово — стало легше.

Можна звернутись до психолога — це не соромно, це як сходити до стоматолога, коли болить. А ще — говорити про це. І не сміятись із себе. І не чекати, що страх “сам пройде”. Він не міланська простуда.

Підсумуємо, бо я вже сам заплутався трохи

Кінофобія — штука, з якою не завжди видно, що вона забирає. Але коли страх заважає тобі жити — вже пора щось робити. Цей тест — лише початок, але навіть він може бути дзвіночком: “Гей, давай звернемо увагу на це”.

Не геройствуй, але й не тікай. Маленькими кроками, своїм темпом, але рухайся. І якщо хочеш — поділись тестом з другом. Може, хтось і не зізнається, але теж шарахається від кожного гавкання за парканом.