Колись мій друг Сашко, дорослий дядько, до речі, майже два метри зросту, знепритомнів у лабораторії, бо йому брали кров з пальця. Так, з пальця! Не з вени, не під час операції — просто крапля крові. А я тоді подумав: та що це за глюк такий, ну камон… А потім трохи порився в психології — і от воно. Гематофобія. Страх крові. Реальна штука.
Якщо чесно, я й сам не фанат цих всіх червоних рідин. Але в когось це доходить до рівня, коли навіть думка про кров викликає паніку. Знайомо? Може бути. Саме для цього я зробив цей тест. Простий, без заморочок, але з глибоким сенсом. І, чесно, не тільки для приколу — може, ви вперше зрозумієте, що воно у вас взагалі є.
Коротше, буде користь. А ще — може, легше стане, коли зрозумієш, звідки ноги ростуть.
Що дасть вам ця стаття:
- Дізнаєтесь нове про себе
- Зрозумієте, як працює страх крові (гематофобія)
- Отримаєте поради, як з цим бути
- Пройдете тест, створений на основі реальних спостережень і досвіду
Про тему тесту: що це і навіщо
Ну дивіться, гематофобія — це не просто “фу, кров”. Це коли організм реально реагує панікою, нудотою, запамороченням, а іноді — бах, і ти вже лежиш на підлозі, як Сашко. Це фобія, як і багато інших. Але є нюанс: вона часто маскується. Ти просто уникаєш аналізів, не дивишся фільми з операціями, і наче нічого. А потім — бац, і ти на медогляді ледь не зомлів.
До речі, один із моїх клієнтів — назвемо його Ігор — завжди думав, що просто “не любить лікарні”. Аж поки не потрапив у ситуацію, де його доньці розбило брову. І він замість допомогти… сів і заплакав. Тому що кров.
Згідно з дослідженням, яке я колись читав (чесно, джерело загубив, але воно десь було в журналі Psychology Today), ця фобія часто виникає в дитинстві, після травми. І, здається, вона може бути спадковою. Тобто якщо мама зомлівала на уколах — готуйтесь, у вас, може, теж цікаве кіно попереду.
Ну що, тестуємось?
Зараз буде простий тест. Всього 15 питань. Відповідайте чесно — ніхто ж не бачить (ну, крім мене, але я мовчу). Якщо хоча б половина — це “так”, варто подумати, чи не час щось з цим робити.
Тест на страх крові (Гематофобія)
Відповідайте на питання чесно, обираючи варіант, який найкраще описує ваші почуття та реакції.
Що робити з результатами
Отже, якщо ви впізнали себе хоча б у половині питань — ну що ж, вітаю в клубі. Перше, що варто зробити — це визнати, що така штука у вас є. Це вже крок уперед. І це не “ой, я слабкий”, ні. Це просто особливість психіки.
Друге — якщо цей страх заважає вам жити (не ходите до лікарів, бо страшно, наприклад), я рекомендую звернутися до психолога. Реально. Є навіть спеціальні методики — когнітивно-поведінкова терапія, наприклад. І ні, це не сеанси на кушетці з фразами “розкажіть про маму”. Це реальні вправи, які працюють.
Третє — не тисніть на себе. Боятись крові — це не ганебно. У мене був клієнт, який пройшов АТО і при цьому не міг дивитись, як його дружині беруть кров з вени. Парадокс? Ні. Просто мозок — хитра штука.
Висновок
Гематофобія — це не просто каприз. Це реальна штука, яка має вплив на життя. Але вона не має бути вашим начальником. Її можна обійти, з нею можна подружитись, або хоча б домовитись не заважати одне одному.
“Сміливість — це не відсутність страху. Це дія, попри нього.”
Ця цитата мені дуже заходить. Бо саме вона про нас — про людей, які можуть боятись, але все одно діяти. Навіть якщо трохи трусить.
Автор: S. Quill
Психолог з досвідом. Просто людина, яка теж боїться уколів, але намагається з цим жити.
А тепер ваша черга
Поділіться тестом з другом, який “впевнено непритомніє від однієї подряпини”. Або зберігайте собі — раптом колись стане в пригоді. І якщо треба поговорити — ви знаєте, де мене знайти.
Дивіться також:
Тест на страх темряви (Ніктофобія)
Тест на страх соціальних ситуацій та засудження (Соціофобія) — чи знайоме вам це почуття?
Тест на страх замкнутих чи тісних просторів (Клаустрофобія) — ти ще не задихнувся?
Тест на страх відкритих просторів (Агорафобія): чи це справді воно?
