Чоловічі імена

Ох, цей Едвард! Ну, погодьтеся, звучить незвично для наших, українських реалій. Ім’я одразу асоціюється з чимось шляхетним, трохи загадковим, з такими собі європейськими замками й, звісно, кінематографом. Часто чую, що, обираючи ім’я Едвард, батьки підсвідомо бажають синові… ну, щоб він виріс таким. Яким? Сильним, успішним, трохи закритим, як герой фільму. Такі очікування, еге ж? Але […]

Привіт! Сьогодні я хочу поговорити про ім’я, яке, здається, носить в собі щось… ну, не знаю, чи то царське, чи то дуже-дуже глибоке. Знаєте, коли зустрічаєш людину, і вона каже: «Мене звати Давид», — у мене в голові одразу щось клацає. Не просто ім’я, а якийсь, здається, цілий світ за ним стоїть. Воно таке, знаєте,

Агов, друзі! Давно не бачились. Хоча, як давно… тільки вчора писав вам про… ну, неважливо. Сьогодні у мене в голові сидить одна думка. Це ім’я. Дамір. От чесно, коли вперше почув, подумав, що воно… ну, звичайне. А потім почав копати глибше. І що ви думаєте? Відкрилося стільки всього, що, здається, мені й цілої статті буде

Ох, скільки я вже чув про це ім’я… Дарій. Звучить так, знаєте, по-царськи, солідно, а? Коли хтось каже: «Мого сина звати Дарій», то відразу уявляєш собі щось таке… масштабне. Серйозне. Це ж не просто так перських царів так звали, правда? Мені, як психологу, завжди було цікаво: а як, от як ім’я впливає на характер людини?

Ой, привіт! Ну, що, знову запитують мене про імена. Я вже, чесно кажучи, думав, що цю тему, ну, типу, закрив, але, бачу, що ні. Сьогодні – Домінік. Ім’я, яке… якесь, знаєте, не для всіх. Воно, ніби, таке витончене, але водночас, ну, трохи офіційне, чи що. Це ім’я не зустрінеш на кожному кроці, особливо в Україні.