Онлайн тести

Чесно, а ви коли-небудь ловили себе на думці: “Та я ж добра людина… наче”? От десь під час розмови з колегою, коли хотілось якось відповісти різкіше, але стримався. Або коли бачиш безпритульного і одразу з’являється внутрішнє “блін, шкода”, але йдеш далі. То воно як — доброта? Чи просто “соц. норма” працює? Сьогодні ми про це […]

Привіт, мої любі! От чесно кажучи, сиджу оце, п’ю свою ранкову каву, і думаю: а скільки ж разів мені в житті доводилося чути оте сакраментальне “та ти ж тупий!”? І неважливо, чи то було сказано жартома, чи серйозно, чи навіть про себе… Все одно неприємно, погодьтесь? От я й подумав: а чому б не зробити

Хей, народ! Привіт усім, хто зараз читає ці рядки. Знаєте, останнім часом мені здається, що куди не плюнь – скрізь цей Штучний Інтелект. Він і тексти пише, і картинки малює, і борщ, мабуть, скоро навчиться варити. Капець, правда? І от знайома ситуація: сидиш ти, пишеш щось важливе – курсову, статтю для блогу, чи навіть лист

Уяви: сидиш перед екраном, створюєш героя гри або реєструєшся в новій соцмережі, а мозок такий: “Еммм… а як же тебе назвати, мій новий аватаре?” Класика. Я особисто щоразу зависаю над цим моментом. Бо хочеться не просто “Вася123”, а щось круте, унікальне, ну і щоб звучало. І от тут на сцену виходить справжній рятівник прокрастинатора —

А ти коли-небудь ловив себе на думці: “Та це ж чисто я — Рятівник. Усіх рятую, себе останнім!” Або, може, твій друг — той самий Бунтар, який не може пройти повз правила, щоб не скинути їх із п’єдесталу? От воно, архетипи. Інколи ми не розуміємо, чому діємо певним чином. Начебто все логічно — а потім