Здається, ми всі трохи вміємо спілкуватися, правда ж? Ну типу, сказати “доброго дня” сусідці або написати в месенджері “ок” – це ж комунікація. Але! Наскільки глибоко ми справді вміємо спілкуватися? Чи не стає наш стиль спілкування причиною проблем, сварок, чи навіть самотності? Мене, наприклад, якось друг Ігор запитав: “А ти помітив, що люди часто не […]

Колись мій друг Сашко — типовий айтішник із сухим гумором — сказав, що романтика — це коли ти даруєш чай у формі серця й не забуваєш вимкнути праску. І знаєте, я тоді завис. Типу, а справді, що воно таке — романтичність? І головне — чи ми такі, чи ми просто хочемо такими здаватися? Усі ці

Одного разу мій знайомий Тарас (35 років, до речі) не зміг вирішити, чи йому брати каву з молоком, чи без. Стояв у черзі, тупив п’ять хвилин. А потім сказав: “А, мама знає, я їй зараз подзвоню.” Я завис. Справді? Дзвонити мамі, щоб вибрати каву? І тоді я згадав: “Стоп. А може, це інфантильність?” І тут

— Та я не жадібний, просто економний! — знайомо звучить, так? А от у психології все не так просто. Хоч би як ми це не називали — «беру на чорний день», «не хочу бути дурником», «просто люблю речі» — іноді за цим ховається та сама жадібність, і вона, між іншим, може тихо псути стосунки, самооцінку

Колись давно мій товариш Артем, абсолютно спокійно, наче йшов по хліб, викликав “швидку”, коли у нього вдома вибухнув бойлер. Він стояв босий у воді, поруч — іскри, а він: “Алло, добрий вечір, тут трошки вибухнуло…”. Тоді я вперше подумав: а я б отак зберіг спокій? Чи почав би носитися, як білка на енергетиках? Саме для