“Я не самотній, мені просто комфортно наодинці”… Чули це від себе? Або, може, від друзів, які давно не виходять з дому? Усмішка є, фото в Інстаграмі теж — але щось всередині свербить, наче порожньо. Самотність — не завжди про тишу в квартирі. Це штука про тишу всередині, яка часом гучніша за будь-який концерт сусідів. Я […]

Колись моя знайома Оля сказала: “Та я просто соціальний інтроверт”. Я завис. Соціальний інтроверт? Як це? І ось уже третій день я гуглю, читаю, зависаю на форумах, щось тестую. І вирішив: ну його, краще я зроблю нормальний тест сам. Без “пафосу”, без заумних термінів. Прості речі — простою мовою. Бо ми всі часом не розуміємо

Колись моя подруга Лєра (та, що завжди тягне людей у походи, навіть якщо вони не люблять багнюку і комарів) сказала: «Я не лідер, я просто не люблю чекати, поки хтось щось зробить». І отут мене переклинило. Бо, знаєте, лідерство — це не тільки гучні заяви чи «харизма на повну». Це ще й про відповідальність, ініціативу,

У вас бувало таке, що шукаєте окуляри півдня, а вони на голові? Чи, скажімо, заходите в кімнату і вже забули навіщо? Не переживайте, з вами все окей. Але ось питання — наскільки ви взагалі уважна людина? От реально. Бо одна справа — не пам’ятати, куди поклав ключі, а інша — не помітити, що у друга

Чесно, а ви коли-небудь ловили себе на думці: “Та я ж добра людина… наче”? От десь під час розмови з колегою, коли хотілось якось відповісти різкіше, але стримався. Або коли бачиш безпритульного і одразу з’являється внутрішнє “блін, шкода”, але йдеш далі. То воно як — доброта? Чи просто “соц. норма” працює? Сьогодні ми про це