Одного разу мій знайомий Тарас (35 років, до речі) не зміг вирішити, чи йому брати каву з молоком, чи без. Стояв у черзі, тупив п’ять хвилин. А потім сказав: “А, мама знає, я їй зараз подзвоню.” Я завис. Справді? Дзвонити мамі, щоб вибрати каву? І тоді я згадав: “Стоп. А може, це інфантильність?” І тут […]

— Та я не жадібний, просто економний! — знайомо звучить, так? А от у психології все не так просто. Хоч би як ми це не називали — «беру на чорний день», «не хочу бути дурником», «просто люблю речі» — іноді за цим ховається та сама жадібність, і вона, між іншим, може тихо псути стосунки, самооцінку

Колись давно мій товариш Артем, абсолютно спокійно, наче йшов по хліб, викликав “швидку”, коли у нього вдома вибухнув бойлер. Він стояв босий у воді, поруч — іскри, а він: “Алло, добрий вечір, тут трошки вибухнуло…”. Тоді я вперше подумав: а я б отак зберіг спокій? Чи почав би носитися, як білка на енергетиках? Саме для

Знаєте це відчуття, коли щось всередині кипить, але зовні ви посміхаєтесь? Або, навпаки, коли бах — і вже шкодуєш про сказане? Оце воно — стриманість. А чи є вона у вас? Коли терпіння — на межі У мене є друг — Сергій. Хороший хлопець, чесно. Але от на дорозі — капець. Хтось підрізав — усе,

Було в мене якось — подруга Сашка, така вся правильна, завжди з усмішкою, наче з реклами зубної пасти. А потім — бах! — і я розумію, що ми вже третій рік робимо все «як їй зручно». Вибираємо кав’ярню, коли вона може, їдемо у відпустку, де їй хочеться, і навіть говоримо про її проблеми. А мої