Чоловічі імена

Я тут собі якось сидів, пив каву, ну як завжди, і на очі мені трапився коментар, мовляв, а розкажіть про ім’я В’ячеслав. І я, знаєте, спочатку подумав: «Ну, В’ячеслав, Слава, що там такого? Зрозуміле ім’я». А потім почав копати глибше… і, чесно кажучи, аж трохи розгубився. Бо все не так однозначно, як здається. Я навіть […]

Слухай, от чесно, я тут сиджу, думаю… і дивуюсь. Скільки ми, блін, вкладаємо в звичайні імена. От ніби просто ж набір літер, правда? А потім… потім воно починає жити своїм життям. Я, як психолог, постійно стикаюсь з тим, що люди питають: «А що значить моє ім’я? А як воно на мене впливає?» І я, звісно,

Слухайте, знаєте, що я помітив? Є імена, які просто звучать якось… ну, буденно. А є такі, що відразу викликають асоціації. От, наприклад, Віталій. Чуєш «Віталій» і думаєш, ну, як мінімум, це точно не буде якийсь там тихенький і замкнутий інтроверт. Хоча, хто знає? Я, чесно кажучи, завжди дивувався, як це працює. Наче ім’я щось закладає,

Ну що, привіт. Знову заварюю собі каву, сідаю і думаю… Здається, сьогодні у нас Віктор. Цікаве ім’я, правда? Я от, чесно кажучи, завжди, коли чую його, одразу уявляю таку… непохитну, знаєш, постать. От просто, без обговорень. Ім’я, яке ніби само за себе говорить. І, до речі, не лише мені. Ось що я помітив за роки

Слухайте, є такі імена, що просто… ну, відчуваєш у них якусь силу, чи що. От Василь. Я, чесно кажучи, завжди думав, що це щось таке наше, рідне, може, навіть трохи… просте? Ну, знаєте, як у селі, там, у бабусі, завжди був якийсь дядько Василь. А потім почав копати глибше. І, блін, виявилося, що це взагалі