Жіночі імена

Що приховує у собі ім’я Вероніка? От чесно, люди з цим ім’ям — вони якісь особливі, правда? Завжди, коли чую це ім’я, у мене виникає така, знаєш, асоціація з чимось світлим, сильним, але водночас дуже жіночним. Це не просто набір звуків, це ж ціла історія, цілий характер, який, ну, блін, наче вшитий у саму назву. […]

Ой, привіт! Якщо ти це читаєш, то, мабуть, тебе цікавить ім’я Варвара. Ну, або твоя знайома так назвала доньку. Або ти сама Варвара. Чесно кажучи, коли я чую це ім’я, у мене завжди виникає стільки думок. От правда. Це не просто ім’я, це якийсь такий, знаєш, набір емоцій. Ммм, як сказати… Воно ніби… ну, таке…

Ну, що ж, привіт. Я от сиджу, дивлюся у вікно, а там… дощ. Сірий такий, осінній, і чомусь мені згадався один випадок. Давно це було, ще на початку моєї практики. Прийшла до мене дівчина, така тендітна, а очі… такі сумні-сумні. Звали її Валентина. І от вона розповідала, а я, чесно кажучи, слухав її і думав:

Слухай, от є такі імена, які, ну, просто випромінюють щось таке… особливе. От прям бачиш людину, чуєш її ім’я – і одразу якась картинка складається. Для мене це Валерія. Чесно кажучи, коли чую це ім’я, в голові одразу виникає образ такої, знаєш, сильної, але водночас дуже тендітної жінки. І от сиджу я зараз, п’ю свою

Ну, от чесно, іноді мені здається, що імена – це такі собі маленькі магічні закляття, які ми отримуємо при народженні. Вони ж не просто так, правда? От береш якесь ім’я, і воно, ніби код, розкриває купу всього про людину. А буває, що воно тобі прямо в обличчя кричить: “Я – це я! І ніяк інакше!”