Жіночі імена

Ох, знаєте, буває сидиш, думаєш про життя, про людей, і якось так само по собі думка залітає — а що там з іменами? Ну, от правда, цікава ж річ. Ми ж їх самі не обираємо, але вони нас, як на мене, формують. Не містично, звичайно, а скоріше як частина історії, як перша ідентифікація. І от

Якось, знаєте, сиджу я ввечері, п’ю чай, і тут мені на пошту падає лист. Від дівчини, з якою ми колись працювали, звали її, власне, Ельміра. Вона, до речі, завжди була такою, ну… загадковою. І ось вона пише, питає: “Слухай, я знаю, ти там психологією займаєшся, а що означає моє ім’я? Типу, це щось реально значить,

Ох, ці імена… Знаєте, іноді здається, що в кожному імені є якась своя, ну, не знаю, магія чи що. От береш, наприклад, якесь звичайне ім’я, а воно раз — і розкривається, як квітка. А буває, що, навпаки, ім’я начебто просте, але за ним криється щось таке, що й не одразу зрозумієш. От, чесно, часто зустрічаю

Ой, слухайте, буває ж таке! Просто йдеш собі по вулиці, і тут чуєш, як мама кличе свою дитину: «Ельвіро, не біжи так швидко!». І в мене в голові одразу — “Вау! Яке ж все-таки незвичайне, трохи загадкове ім’я”. Погодьтеся, не кожну дівчинку так назвуть. Воно якось одразу асоціюється з чимось шляхетним, сильним, але водночас дуже

Знаєте, я от іноді сиджу, дивлюсь у вікно, п’ю каву… і думаю. А як взагалі так виходить, що одне-єдине ім’я, яке складається з якихось там кількох літер, може настільки сильно, просто карколомно вплинути на людину? На її долю, характер, на те, як вона почувається і як її сприймають інші. Сьогодні, ось, чомусь згадав ім’я **Елла**.