Значення імен

Якось, знаєте, сиджу я ввечері, п’ю чай, і тут мені на пошту падає лист. Від дівчини, з якою ми колись працювали, звали її, власне, Ельміра. Вона, до речі, завжди була такою, ну… загадковою. І ось вона пише, питає: “Слухай, я знаю, ти там психологією займаєшся, а що означає моє ім’я? Типу, це щось реально значить, […]

Ох, ці імена… Знаєте, іноді здається, що в кожному імені є якась своя, ну, не знаю, магія чи що. От береш, наприклад, якесь звичайне ім’я, а воно раз — і розкривається, як квітка. А буває, що, навпаки, ім’я начебто просте, але за ним криється щось таке, що й не одразу зрозумієш. От, чесно, часто зустрічаю

Ой, слухайте, буває ж таке! Просто йдеш собі по вулиці, і тут чуєш, як мама кличе свою дитину: «Ельвіро, не біжи так швидко!». І в мене в голові одразу — “Вау! Яке ж все-таки незвичайне, трохи загадкове ім’я”. Погодьтеся, не кожну дівчинку так назвуть. Воно якось одразу асоціюється з чимось шляхетним, сильним, але водночас дуже

Знаєте, я от іноді сиджу, дивлюсь у вікно, п’ю каву… і думаю. А як взагалі так виходить, що одне-єдине ім’я, яке складається з якихось там кількох літер, може настільки сильно, просто карколомно вплинути на людину? На її долю, характер, на те, як вона почувається і як її сприймають інші. Сьогодні, ось, чомусь згадав ім’я **Елла**.

Привіт усім! Слухайте, сьогодні мені просто закортіло поговорити про одне ім’я, яке, як на мене, має якусь особливу магію. Еліна. Чули, мабуть? От чесно, коли я чую це ім’я, уявляю щось дуже світле, сонячне, майже як промінчик. Може, це й дивно, але я завжди вважав, що імена – це не просто так. Не просто набір