Чоловічі імена

Ох, ну що сказати. Мені, як психологу, постійно доводиться мати справу з людьми. І з їхніми історіями, і з їхніми іменами. Так, саме так. Це тільки здається, що ім’я — це просто набір звуків. Насправді, воно, знаєте, як фундамент. Чи як маркер. За ним можна багато чого зрозуміти. Коли до мене приходить новий клієнт, і […]

Знаєте, іноді я сиджу, п’ю каву… ну, або чай. Неважливо. І думаю: а скільки ж у нас в Україні Денисів? І чомусь одразу згадую купу знайомих, сусідів, колег, які носять це ім’я. І кожен з них — це, знаєте, окремий всесвіт. Один — веселий, компанійський, душа будь-якої вечірки. Другий — такий собі інтроверт, який любить

Я, чесно кажучи, завжди думав, що ім’я Дмитро якесь, ну… звичайне. Банальне, чи що. Просто, як хліб. А потім почав копати глибше, розбиратися з клієнтами, з друзями, з просто знайомими Дімами. І знаєте що? Це, блін, цілий всесвіт! Воно, здається, скрізь — у дитсадку, в школі, у під’їзді, у Верховній Раді. Навіть у моїх спогадах

Слухайте, буває таке, що дивишся на людину, і от просто відчуваєш… щось є в ній таке, що зачепило. А потім дізнаєшся її ім’я, і все стає на свої місця. Особливо, коли це ім’я, ну, не знаю, якесь таке… солідне, старовинне, ніби з іншої епохи. Як-от Гліб. От чесно, давно хотів розібратися, що за цим ім’ям

Ох, оце випало завдання. Я, чесно кажучи, трохи, знаєте, посидів. Думав. Ім’я Григорій. Ну от, здавалося б, що такого? Звичайне собі ім’я. Але ж… за ним цілий світ. Справді, світ. І це не просто слова, це те, що я бачу роками, спілкуючись з людьми, аналізуючи їхні долі. Цей текст… він не буде звичайною статтеною. Ні.