Чоловічі імена

Агов, друзі! Давно не бачились. Хоча, як давно… тільки вчора писав вам про… ну, неважливо. Сьогодні у мене в голові сидить одна думка. Це ім’я. Дамір. От чесно, коли вперше почув, подумав, що воно… ну, звичайне. А потім почав копати глибше. І що ви думаєте? Відкрилося стільки всього, що, здається, мені й цілої статті буде […]

Ох, скільки я вже чув про це ім’я… Дарій. Звучить так, знаєте, по-царськи, солідно, а? Коли хтось каже: «Мого сина звати Дарій», то відразу уявляєш собі щось таке… масштабне. Серйозне. Це ж не просто так перських царів так звали, правда? Мені, як психологу, завжди було цікаво: а як, от як ім’я впливає на характер людини?

Ой, привіт! Ну, що, знову запитують мене про імена. Я вже, чесно кажучи, думав, що цю тему, ну, типу, закрив, але, бачу, що ні. Сьогодні – Домінік. Ім’я, яке… якесь, знаєте, не для всіх. Воно, ніби, таке витончене, але водночас, ну, трохи офіційне, чи що. Це ім’я не зустрінеш на кожному кроці, особливо в Україні.

Ох, ну що сказати. Мені, як психологу, постійно доводиться мати справу з людьми. І з їхніми історіями, і з їхніми іменами. Так, саме так. Це тільки здається, що ім’я — це просто набір звуків. Насправді, воно, знаєте, як фундамент. Чи як маркер. За ним можна багато чого зрозуміти. Коли до мене приходить новий клієнт, і

Знаєте, іноді я сиджу, п’ю каву… ну, або чай. Неважливо. І думаю: а скільки ж у нас в Україні Денисів? І чомусь одразу згадую купу знайомих, сусідів, колег, які носять це ім’я. І кожен з них — це, знаєте, окремий всесвіт. Один — веселий, компанійський, душа будь-якої вечірки. Другий — такий собі інтроверт, який любить