Чоловічі імена

Мені завжди здавалося, що за коротким, карбованим іменем криється куди більше, ніж просто звук. Марат — не виняток. Три склади, і одразу відчуваєш щось стародавнє і водночас революційне. Де ж насправді народилося це ім’я? Відповідь на це питання я шукав у лінгвістичних словниках, ономастичних довідниках та Вікіпедії кількома мовами. І знайшов — не одну, а […]

Якось я натрапив на сайт, де написали приблизно таке: «Максим — сильна натура, схильна до лідерства, але водночас ранима в душі». І нижче — без жодного пояснення, без жодного джерела. Просто так. Ніби автор особисто знайомий з усіма Максимами на планеті. Мене це завжди дратувало. Не сам факт інтересу до імен, а те, як цей

Коли батьки обирають дитині ім’я, вони рідко замислюються над тим, що за ним стоїть кілька тисяч років лінгвістичної мандрівки. Ім’я Макар — саме такий випадок. Воно пройшло шлях від давньогрецьких текстів Гомера і Гесіода, через церковні списки Візантії, до сучасних українських свідоцтв про народження. І цей шлях вартий уваги. Нижче — тільки перевірені факти. Жодної

Кілька років тому натрапив на статтю одного британського лінгвіста, який підрахував: якщо об’єднати всі варіанти написання одного арабського імені — вийде найпоширеніше чоловіче ім’я на планеті. Понад 150 мільйонів носіїв. Не Джон, не Олексій, не Вей. Магомед — чи Мухаммад, якщо точніше. Я тоді здивувався. Потім почав копати глибше — і з’ясував, що за цим

Я багато років риюся в старих словниках, біблійних рукописах і лінгвістичних архівах. І щоразу, коли натикаюся на ім’я Люцифер, ловлю себе на думці: як одне-єдине слово могло пройти такий шлях. Від поетичного епітету ранкової зорі — до символу, що змушує батьків нервово гортати сторінки реєстру. Сьогодні розберемо все по поличках, тільки перевірені факти. Походження імені: