Є імена, які звучать як слова з розмовної мови — і ім’я Любов саме таке. Коли чуєш його вперше, навіть не виникає питання: «А що це означає?» Здається, все і так зрозуміло. Але якщо копнути глибше — в давню слов’янську мову, у церковнослов’янські тексти, у середньовічні документи — виявляється, що за цим іменем стоїть куди складніша й цікавіша історія, ніж здається на перший погляд.
Я провів кілька годин, гортаючи довідники з ономастики та архівні джерела. І ось що вдалося з’ясувати.
Походження імені Любов: мова, контекст і перші згадки
Ім’я Любов є споконвічно слов’янським. Воно утворене безпосередньо від праслов’янського кореня *ljubь, від якого походять слова «любити», «любий», «любощі» в більшості слов’янських мов — від польської (lubić) до болгарської (любов). Це так зване кальковане ім’я: воно не запозичене з грецької чи латини, а створене всередині самої слов’янської мовної традиції.
Найраніші письмові фіксації імені в східнослов’янських джерелах дослідники відносять до XI–XII століть — тобто до часів Київської Русі. Зокрема, ономаст Михайло Худаш у монографії «Українські карпатські антропоніми» фіксує подібні кореневі форми в давньоруських актах того періоду. Водночас широке вживання імені як офіційного хрестильного пов’язане з православною традицією шанування трьох сестер-мучениць — Віри, Надії та Любові, — чий день пам’яті відзначається 30 вересня за новим стилем.
Важливо розрізнити два пласти: народне дохристиянське вживання кореня «люб-» в іменах (тут є паралелі з іменами типу Любомир, Любислава) і пізніше церковне закріплення імені Любов як самостійного. Обидва пласти реальні, але не варто їх плутати.
Що означає ім’я Любов: точне тлумачення
Тлумачення тут однозначне і не потребує домислів. Ім’я Любов безпосередньо перекладається як любов — почуття прихильності, ніжності, глибокої прив’язаності. У давньослов’янській мові слово мало ширший семантичний діапазон: воно позначало не лише романтичне почуття, а й дружню прихильність, повагу, доброзичливість загалом.
Тобто, коли предки давали дитині це ім’я, вони вкладали в нього побажання — бути коханою, бути доброю до людей, нести мир. Це не проєкція сучасної психології, а цілком логічна реконструкція на основі семантики кореня, яку підтверджують лінгвісти. Зокрема, академічний «Словник власних імен людей» Скрипника та Дзятківської (Київ, 1996) подає саме таке тлумачення — без будь-яких містичних нашарувань.
Альтернативні версії походження: що кажуть дослідники
Тут варто бути чесним: суттєвих конкуруючих версій у науковій ономастиці немає. Слов’янське походження імені від кореня *ljubь є консенсусом серед фахівців. Проте є кілька нюансів, на які звертають увагу деякі дослідники:
- Версія про грецький вплив (гіпотеза). Частина авторів припускає, що масове поширення імені в православному середовищі могло відбутися не стихійно, а під впливом грецької агіографічної традиції, де мученицю Агапе (від грец. ἀγάπη — любов) перекладали слов’янською як «Любов». Ця версія правдоподібна, але не доведена на рівні прямих документальних джерел — тому це саме гіпотеза.
- Питання про дохристиянські корені. Деякі дослідники, зокрема польський ономаст Казімеж Римут, вказують на стійку традицію складних слов’янських імен із коренем «люб-» задовго до прийняття християнства. Тобто ім’я могло існувати як самостійне ще в дохристиянський період — але пряме підтвердження цьому знайти складно.
Обидва пункти — версії, а не доведені факти.
Поширення імені: де і коли було найбільше Любов
Ім’я Любов характерне передусім для східнослов’янського простору. Значно рідше воно зустрічається серед болгар і сербів, хоча і там є власні відповідники з тим самим коренем.
В Україні пік популярності імені припав на першу половину XX століття — приблизно з 1920-х по 1960-ті роки. У цей період воно входило до числа найуживаніших жіночих імен. Після 1991 року популярність різко знизилася: сучасні батьки рідше обирають його для новонароджених. За даними Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, станом на початок 2000-х ім’я Любов поступово перемістилося у другий ешелон за частотністю.
У Польщі функціональним аналогом є ім’я Lubomira чи Luba — ті самі корені, але інше оформлення. У Чехії та Словаччині — Ľuba або Ljubomíra. Тобто корінь живий у всьому слов’янському світі, а от конкретна форма «Любов» як ім’я — переважно східнослов’янська.
Відомі носії імені Любов

Шукати знаменитих Любов нескладно — ім’я було дуже поширеним у XX столітті, тому серед його носіїв є чимало помітних постатей.
- Любов Малая (1919–2003) — українська вчена-кардіолог, академік АН України, директор Харківського інституту терапії. Вважається однією з найвидатніших українських лікарів свого часу, автор понад 700 наукових робіт.
- Любов Яновська (1861–1933) — українська письменниця, драматургиня, активістка Центральної Ради.
- Свята Любов — за церковним переданням, одна з трьох дочок-мучениць Софії, яких вшановують у православній та католицькій церквах 30 вересня / 17 вересня за старим стилем. Саме вона є покровителькою носійок цього імені в православній традиції.
- Lubov Azria — американська дизайнерка моди українського походження, колишня креативна директорка BCBG Max Azria.
Як ім’я сприймається сьогодні
Ситуація неоднозначна, і я б не спрощував її до «модно» чи «не модно».
З одного боку, серед молодих батьків в Україні ім’я Любов сьогодні обирається рідко. Соціологічні дослідження уподобань у виборі імен — зокрема аналіз бази даних реєстрації актів цивільного стану — показують, що покоління 2000-х і 2010-х значно частіше отримували імена на зразок Соломія, Дарина, Злата, Марія. Любов відійшло в тінь.
З іншого боку, ім’я не є архаїчним у негативному сенсі. Воно зрозуміле, добре звучить українською, має глибоке коріння — і серед частини молоді спостерігається інтерес до таких «прабабусиних» імен саме як до чогось автентичного. Цей тренд помітний у контексті загального повернення до слов’янських і традиційних українських імен після 2014 і особливо після 2022 року.
Скорочені форми — Люба, Любаша, Любця — досі вживаються широко і звучать тепло. Саме в цих формах ім’я зберігає живу присутність у повсякденному спілкуванні.
Висновок
Ім’я Любов — це рідкісний випадок, коли ім’я і його значення абсолютно збігаються. Праслов’янський корінь, зафіксований ще в XI столітті, церковна традиція шанування святих мучениць, пік популярності в радянський період і поступове повернення інтересу сьогодні — усе це складає цілісну картину без жодної містики.
Якщо ви розглядаєте це ім’я для дитини або просто хочете більше знати про власне ім’я — тепер у вас є підґрунтя. Перевірені факти, без домислів.
Джерела
- Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей: словник-довідник. — Київ: Наукова думка, 1996. — С. 142–143.
- Худаш М. Л. Українські карпатські антропоніми. — Київ: Наукова думка, 1977.
- Rymut K. Słownik imion współcześnie w Polsce używanych. — Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 1995. (Дані про слов’янські кореневі форми.)
- Українська радянська енциклопедія. Т. 6. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1981. — Стаття «Мучениці Віра, Надія, Любов і мати їх Софія».
- Трійняк І. І. Словник українських імен. — Київ: Довіра, 2005. — С. 198.
Поширені питання та відповіді
Яке значення імені Любов?
Ім’я Любов означає «любов» — почуття глибокої прихильності та ніжності. Воно утворене безпосередньо від праслов’янського кореня *ljubь, від якого походять слова «любити», «любий» в усіх слов’янських мовах. Ніяких прихованих або альтернативних значень у науковій ономастиці не зафіксовано.
Яке походження імені Любов?
Ім’я має споконвічно слов’янське походження. Воно не запозичене з грецької чи латини, а утворене всередині слов’янської мовної традиції. Перші письмові фіксації відносяться до XI–XII століть — часів Київської Русі. Широке поширення в православному середовищі пов’язане зі шануванням мучениці Любові — доньки Святої Софії.
Коли відзначають іменини Любові?
За православним календарем, день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії — 30 вересня за новим стилем (17 вересня за старим). Саме цей день традиційно вважається іменинами для носійок імені Любов.
Чи популярне ім’я Любов сьогодні в Україні?
Ні, сьогодні ім’я Любов обирається значно рідше, ніж у середині XX століття. Пік його популярності припав на 1920–1960-ті роки. Однак скорочені форми — Люба, Любаша — залишаються в живому вжитку. Є ознаки поступового інтересу до традиційних слов’янських імен у молодих батьків.
Автор: S. Quill
Дивіться також:
Любава – значення та походження імені
Луїза – значення та походження імені: германські корені, історія та сучасність
Лоліта: значення та походження імені









